Гетьманський край

Дмитро Заруба про Нацмузей у Пирогові для журналу "Музеї України"

Майже два роки тривав конфлікт довкола найбільшого скансену Європи - Нацмузею у Пирогові. Отримавши недолуге керівництво і низький рівень контролю з боку НАН України, заклад стрімко занепадав. Преса встигла назвати його музеєм дров на 130 гектарах столичної землі. У колективі відбувся розкол. Почалися різноманітні перевірки, ігри силових структур, бандитські розборки... Сталося так, що в багатьох епіцентрах опинилася і команда часопису "Музеї України", що підтримав Незалежну профспілку музею.

Після серії скандалів, чисельних публікацій у ЗМІ, візитів урядовців, відбулася передача музею з Академії наук України до підпорядкування Міністерства культури. Скомпроментованого директора було звільнено. Скансен очолив молодий і амбітний радник Міністра Дмитро Заруба. Що аж ніяк не заспокоїло розбурханий колектив і громадськість. Досвіду управління таким складним музейним об`єктом, великим колективом, новий Гендиректор не мав. 

Перед призначенням, сайт "Музеї України" публічно застерігав Дмитра від поспішного рішення, акцентуючи увагу на вал проблем, який може накрити з головою... Але, Д.Заруба все ж погодився очолити Національний музей народної архітектури і побуту України. Ми вважаємо це дуже сміливим, ризикованим вчинком. Чоловік відчуває у собі сили.

У цьому випадку варто відкинути дрібні нюанси і всією громадою сприяти новій команді врятувати музей від руйнації, розтягуванню землі, відновити світову славу Пирогіва!

Поспостерігавши за першими кроками директора, ми спробували зрозуміти його хід думок стосовно відродження музею. Адже, якщо порівнювати ситуацію в окраїнному, занедбаному Пирогові з відремонтованими, благополучними заповідниками у Лаврі, Софії Київській, музеї Т.Шевченка,(всі у центрі Києва), куди теж прийшли нові керівники, то Дмитру Зарубі хочеться поспівчувати. Його навіть встигли прозвати камікадзе... Там говорять про ЮНЕСКО і нові сучасні експозиції, тут треба проводити рятувальні роботи...

На днях відбулась зустріч керівників журналу "Музеї України",  з новим Генеральним директором Національного музею народної архітектури та побуту України  Дмитром Зарубою і його заступником Вадимом Логвіновим.

Позаду Масляна. Дмитро Заруба не задоволений: і погода підвела, і концепція свята була до кінця  не відпрацьована. Одним словом, перший   млинець став  грудкою. Та  з’явився екстремальний досвід -  будуть працювати над помилками. Треба залучати кваліфікованих  фахівців і детальніше розробляти сценарії свята. І знову все впирається в кошти...

На Масляну прийшло майже 10000 відвідувачів. Здавалось би, грошей заробили немало,  та половина пішла на охорону (охоронна фірма залишилась у спадок від минулого директора), інша частина  - оплатили  електроенергію.

Міністерство культури виділяє  музею гроші лише на заробітню плату та  комунальні витрати. Все інше: самі, любі, самі.

Тож, вирішили проводити фестивалі та свята кожного тижня – тільки таким чином можна щось заробити.  Розробили графік свят, який презентують  на туристичній виставці в кінці березня у Києві.

Думає Дмитро Заруба і над загальною назвою музею. Є офіційна назва Національний музей народної архітектури та побуту України. Але, вона дуже "важка" та не креативна. Є народна назва Музей в Пирогові. Та знову – назва не дуже вдала: туристи  плутають з музеєм у Вінниці: там є музей-усипальниця  хірурга Миколи Пирогова.

Подумують туристично позиціонувати скансен на кшалт «Традиційна Україна в мініатюрі", розробити логотип,  підтягнути турфірми до музею... Про інші туристичні ноу-хау Заруба говорить вже більш стримано. Реалії трохи вгамували його грандіозні плани. З низки розрекламованих заходів по розвитку музею, залишилися лише кілька пунктів: запуск офіційної інтернет-сторінки, розробити аудіо-екскурсію для відвідувачів, яку вони зможуть закачати у свій мобільник  в wi-fi  зоні музею,  розмістити план-схему на всій території музею, обладнання зони харчування, дитячий майданчик...

Щодо реставраційної роботи, то тут існують завеликі  проблеми. Музей знаходиться в жахливому стані. Дивлячись на стан деяких будинків, виникає  бажання просто накрити їх саркофагом, аби зберегти  від подальшого руйнування. Поки що пан Заруба шукає інвесторів, відкриває фонд при музеї, аби залучити гроші і поменше залежати від державної бюрократії: «Коли  працюєш з казначейством, рано чи пізно все-одно будеш винен».

Планують терміново підремонтувати вітряки - скільки років стоять без крил... Псують краєвиди... А скоро Євро-2012 з тисячами іноземних туристів, які майже обовязково відвідають скансен... Які враження залишаться...

Від імені журналу, ми запевнили нового директора, що зробимо все від нас залежне, аби підтримати всі зусилля на відродження скансену. Повернути закладу позитивний імідж. Туристичний потік. Сприяти у ремонтах, будівництві, реставрації.

Здається, Дмитро Заруба щиро хоче змінити все на краще.

Хай буде так!

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу, видавець,